Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


8.Тут зараз підняли бенькети,
Замурмотали, як коти,
І в кахлях понесли пашкети
І кисілю їм до сити;
Гарячую, мяку бухинку,
Зразову до ріжків печінку,
Гречаних з часником пампух.
Еней з дороги налигався
І пінної так нахлестався  — 
Трохи не виперсь з його дух.

9.Еней хоть трохи був підпилий,
Та з розумом не потерявсь;
Він син був богобоязливий,
По смерти батька не цуравсь.
В цей день його отець опрягся,
Як чикилдихи обіжрався,  — 
Анхиз з горілочки умер.
Еней схотів обід справляти
І тут старців нагодувати,
Щоб біг душі свій рай одпер.

10.Зібрав троянську всю громаду
І сам пішов на двір до них
Просить у їх собі пораду,  — 
Сказав їм річ в словах таких:
„Панове, знаєте, Трояне
„І всі хрещенії миряне,
„Що мій отець бував Анхиз,
„Його сивуха запалила
„І живота укоротила,
„І він, як муха в зіму, зслиз.

11.„Зробити поминки я хочу,
„Поставити обід старцям  — 
„І завтраж  —  далі не одсрочу.
„Скажіте  —  як здається вам?“
Цього Троянці і бажали
І всі у голос закричали:
„Енею Боже поможи!
„Коли же хочеш, панє, знати,
„І сами будем помагати,
„Бо ми тобі не вороги“.

20