Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/97

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


8.Уже Троянці вгамувались,
Могоричу всі потягли;
І, мов меньки, повивертались.
Безпечно спати залягли;
Аж ось поромщик їх, проноза,
На землю впав, як міх із воза.
І мов на пуп репетував:
„Пропали всі ми з головами,
„Прощаймось з тілом і душами.
„Остатній наш народ пропав!

9.„Заклятий острів перед нами
„І ми його не минемо,
„Не пропливем нігде човнами,
„А на йому пропадемо.
„Живе на острові цариця
„Цирцея, люта чарівниця
„І дуже злая до людей;
„Які лиш не остережуться,
„А їй на острів попадуться,
„Тих переверне на звірей.

10.„Не будеш тут ходить на парі,
„А підеш зараз чотирма;
„Пропали, як сірко в базарі!
„Готовте шиї до ярма!
„По нашому хохлацьку строю
„Не будеш цапом, ні козою,
„А вже запевне що волом:
„І будеш в плузі похожати,
„До броваря дрова таскати,
„А може підеш бовкуном.

11.„Лях цвенькати уже не буде,
„Загубить чуйку і жупан
„І „не позвалям“ там забуде,
„А заблеє так, як баран.
„Москаль  —  бодай би не козою
„Замекекав із бородою;
„А Прус хвостом не завиляв,
„Як, знаєш, лис хвостом виляв,
„Як дуже Дойда налягає,
„І як Чухрай угонку дав.

75