Ця сторінка вичитана
Ішли два моло́дцї,
Обидва бурлаки,
Обидва і братьтя
Братьтя і співа́ки.
Явір оглядають,
Разом промовляють:
»Що́-сьмо, милий брате,
Сьвіта ізходили,
Явора такого
Ще не находили!…
А що́ хиба, братцї,
Вломим по гільлячцї?..
І їдну вламали,
Диво увидали:
Дерево й гілльяка
Кровю закипали.
Другу лиш нагнули,
Вже й слова почули:
»Урвіть по листочку,
Вломіть по гільлячцї,
Лиш серця не раньте
Дївчинї біднячцї!
Возьміть, мамі дайте,
Мамі заспівайте:
»Закляла ти, ненько,
Свою дочку рідну;
Тепер подиви ся
На ї долю бідну:
Ото гільляченьки
Із ії рученьки!…
Закляла ти, ненько,
Свою дочку рідну,
