Ця сторінка вичитана
11. Купцї.
Сидить Івась на припічку
Та й попелом грає;
Його сестра край віконця
Шовком вишиває.
Вишиває, промовляє:
»Івасику-брате!
Годї з тебе пустувати,
Пора розум мати!«
— »Та нїби-то я не маю?«
— »Запевне не маєш!…
Не маленький, слава Богу,
А в попелї граєш!«
— »Та не тілько у попелї,
В саджі 6уду грати!
Бо нехай би мене була
Оженила мати!«
— »Тю на тебе! схамени ся!
Не маєш нїчого, —
То як тебе оженити
Такого дурного?«
— »Все не маю, та не маю!…
А де-ж чого взяти?«
— »Та про теє, де́ узяти,
Не жури ся, брате.
Таже можна, як-би хтїлось,
Позичити гроший
Та за гроші спорядити
Корабель хороший,
Та й за морем торгувати.
То і сьвіта зглянеш
І розуму набереш ся
І багатим станеш!«
