Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/133

— »Ет! сидїв би лучше в-дома!«
— »Та чого-ж сидїти?
Чи у мене господарство,
Чи жінка, чи дїти?
 Слава Богу, ще крив Господь!
 Позич таки, брате!
 То, єй-Богу, аж за ирій
 Піду торгувати!«
— »Тю на тебе! аж за ирій!
З тво́ю головою?«
— »Та я, бачиш, не сам їду,
А їду з сестрою!«
 — »Та все таки: аж за ирій!…
 Далекий сьвіт, брате!
 Лучше тобі на припічку
 У попелї грати!«
— »Докучило у попелї,
Хочеть-ся за ирій!
Дай дві мірки, — се їй-Богу,
Що віддам чотири!«
 — »Як чотири, то й чотири, —
 Памятай, небоже!
 А то послї, як попаду,
 То й Бог не поможе!…«

Ото собі молодята
Позичили гроший,
Спорядили на товари
Корабель хороший.
 Їдуть собі через море,
 Всюди заїзджають,
 Ріжні царства, господарства,
 Землї оглядають.
Продають їдним, що́ мають,
У других купують,