Ця сторінка вичитана
Його Івась мірчуками
Злото висипає.
Бряжчить золото з-далека,
Шелепають шати;
Далї зачав до берега
Голос долїтати:
»А що́? буде штири мірки?«
— »Або що́, як буде?«
— »Та-ж братови треба дати!«
— »А чорта у груди!«
Почув богач, замотав ся:
»Почекай же враже!
Не випущу тебе з моря,
Не випущу!« каже.
І колючим чорним терном
Раптом ізробив ся
І навколо того моря
Биндою обвив ся.
А той почув його голос, —
Котви як не було!
»На добра́-ніч тобі, брате!«
Тілько й чути було.
*
Сьвітить місяць серед неба,
Сьвітять ясні зорі,
А корабель випливає
На чистеє море.
Сьвітить місяць, сьвітять зорі,
Та надходить хмара:
Зажурилась серед моря
Невдячная пара.
Сьвітить місяць серед неба,
Зорі позгасали:
