Тілько й місця камянецьким
Сидням проходитись.
І все місто комашнею
К скалї припадає,
Нїби згубленого щастя
На нїї шукає.
І над тою комашнею
Тілько храми божі,
Як якії великани,
Стоять на сторожі.
І високо у повітрє
Верхи підіймають
І хрестами золотими
Як зорями сяють.
Та найкрасчий із тих храмів —
Голова висока
Хранителя сего міста
Івана Пророка;
І будова — так пристойна!
Церква і ті банї
Так і кажуть, як хрестив ся
Господь в Іорданї:
Бо камінная дзвінниця,
Рівна та висока,
Пригадує над водою
Сьвятого пророка;
А на церкві сьвятій баня,
Низче тої банї,
Пригадує Христа-Бога
В водї в Іорданї.
Надоокола собору
Стисняне подвіря;
На подвірї пригорнулось
Вбогеє будівля.
