Ця сторінка вичитана
Соломон, його мізинець,
Був найрозумнїщий.
І найстарший син, Іосип,
Завідував снами.
І тепер іще остав ся
Звичай межи нами,
Що як тілько коли-небудь
Сни страшнії маєм,
Пробудившись, не встаючи,
Тричі промовляєм:
»Що́ приснилось, те приснилось:
Нехай сьвятий Иосип
Розтолкує й на все добре
З злого переносить.«
VII. (Самсон.)
Середущий син Давида
В війнах лиш кохав ся
І ходив по цїлім сьвітї,
Всюди воював ся.
На останок в нашу землю
Днїпром припливає.
Але тілько з води вийшов —
Аж лев надбігає.
Самсон кинув ся на него,
Наступив ногою,
Дере пащу, і із пащі
Пішла кров рікою.
А тим часом йому руки
Й ноги обімлїли,
І лев сильний із Самсоном
Вічне скаменїли.
