Ця сторінка вичитана
І прийшов він. Зачинає
Плуга оглядати.
— »Та плуг гарний,« промовляє,
»Нїчого казати.
І чересло, і полиця,
І леміш хороший.
Кого злиднї їдять три днї,
Дав би копу гроший.
То як дощики на щастя
В маю перепадуть,
Тогдї плуг йому придасть ся
Й гроші не пропадуть.
А не будь дощу нї разу —
Він не варт нїчого:
І не тілько хлїба сего, —
Сухарця цьвілого!«
Записали й се ті люде
На папері свому
І поїхали сердиті
До самого дому.
XII.
І приїхали до дому.
Став Давид питати:
»Що́ там, люде, в білім сьвітї
Про мій плуг чувати?«
Слуги низько поклонились,
Стали говорити:
»Даруй Боже тобі, царю,
Многі лїта жити!
Ісходили ми всю землю,
Скрізь людий питали, —
Скрізь від тисячі червоних
Менше не давали.
