— на стілько сяжнїв він залїтає в землю, а як часами нїхто не скаже, то він по землї так і розільлєть-ся смолою.
Ото Господь ізнов приходить до Гадама та й каже:
— »А що́, Гадаме? Либонь тобі жінки треба?«
Гадам поглянув, тілько облизав ся.
— »Та вже нїчого з тобою робити,« каже Господь: »треба тобі і жінку дати!«
І наслав на него сон, виламав у него лївеє ребро, а з того ребра і стала ся жінка. І не натїшив ся Гадам, як побачив жінку; але живо переконав ся, що де чорт не може, там бабу пішле. Там десь у раю були такі яблука, що Бог заказав їх їсти. Жінка, як заглянула, то й причепила ся до чоловіка: »дай та дай!« Гадам і каже, що не можна; а вона: »То так ти мене, каже, любиш, що жалуєш і яблучка для мене!« Гадам і каже: »Їж уже, коли хочеш, тілько хоч мене до гріху не доводь!« Але де́ вже жінка та до чого не доведе! Як із'їла сама, так і зачала припрошати чоловіка; що́ не відмовляв ся, анї способу! Ото вже їсть і чоловік. Тілько що ковтає, аж надходить Господь! Так теє яблуко в горлї і осталось, — і тепер воно на горлї у всякого чоловіка.
Подивив ся Господь і зараз дає Гадамови заступ, лопату і жменю насїньня, та й каже до него:
— »Оттак, Гадаме: не хотїв-єсь шануватись, так тепер кровавим потом іди доробляти ся хлїба!«
Та й вигнав його із раю аж на саму землю.
