Ця сторінка вичитана
Там ти будеш між горами
Свою землю мати;
Там ти будеш сам по собі
Царем царювати.
А за теє, що вартуєш
Ти могилу сюю,
Я сопілку золотую
Тобі подарую.
І як сумно ти заграєш,
Усе засумує;
А як весело заграєш,
Усе затанцює.«
Дух іздимів. І на землю
Ще роса не спала,
Як сопілка на могилї
Золота лежала.
І узяв її царевич,
З братями простив ся
Тай на рідну сторононьку
Жити віддалив ся.
V.
В другу нічку середущий
Варту відбуває
І стрілою на могилу
Землю підгортає.
І опівніч наступила,
Степ заколисав ся,
І дух царя-Соловея
Сину показав ся.
І говорить він до сина:
»Сину ти мій милий!
