Перейти до вмісту

Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/306

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

»Моя кримка!«⁣ каже старший:
»Я старший і дужчий.«

І вхватили кримку в руки,
Кримки не пускають;
А тут раптом нахилились
І нагай хватають.

»Мій нагай!«⁣ говорить менший;
»Нї, мій!«⁣ середущий;
»Мій нагай!«⁣ говорить старший:
»Я старший і дужчий.«

І всї троє зацїпились
І нагай тримають.
І ще раптом нахилились, —
Казан підіймають.

»Мій казан!«⁣ молодший каже;
»Нї, мій!«⁣ середущий;
»Мій казан!«⁣ говорить старший:
»Я старший і дужчий.«

І счепились за дїдизну
Тай не помирять ся;
І водять ся по шатрови,
День і ніч сварять ся.

І сварять ся, не мирять ся,
Батька проклинають,
А тимчасом ходять слуги
Та їх розважають:

»Царевичі наші любі,
Сором, не сваріть ся!
Ходїть лучше до Причепи,
Миром помиріть ся.«