Ця сторінка вичитана
Прості люде то з бляшанки,
То з бичка тягнули.
Наоколо часовії
Стїни підпирали,
І як ружжа довгошиї
Бутельки тримали.
Підступили, поклонились
Дїти Канчукові:
»Розсуди нас!« говорили
Пяному царйові.
»Розсуди по правдї божій,
А не чоловічій:
Нам осталось після батька
Три чудесних річі.
І першая із тих річій —
Канчукова кримка,
І та кримка не простая, —
Кримка-невидимка.
Друга річ — нагай ремінний,
Тілько йно сказати:
»Погуляй на кім, нагаю!«
То й зачне гуляти.
А з казана, щоби їли
Всї на сьвітї люде —
Кілько страви ізварити,
Тілько в нїм і буде.
Оттаке то, ясний царю!
Ми й самі не знаєм,
Як ті річи між собою
Подїлити маєм.
