Ця сторінка вичитана
І руками впер ся в землю,
Ноги підіймає
І стоїть ногами в гору, —
Нїби чорт тримає.
І здихнув Пастух-царевич,
Просить Нїмця встати:
»Що́ ти робиш з себе, Нїмче?«
Став йому казати.
»Не пристало чоловіку
З себе сьміх робити,
Чоловіку завше треба
Чоловіком жити.
Я дам тобі, чоловіче,
Всього для початку,
Та возьми, піди до дому,
Збудуй собі хатку.
Сїй, ори, працюй, труди ся,
Як всї добрі люде,
То із тебе поміж людьми
І сьміху не буде.«
X.
Після Нїмця якось Господь
Того не доводив,
Щоби ще хто на долину
Жебрати приходив.
І Пастух поставив хатку,
Хлїб зібрав завчесне,
І спокійно жив в долинї
До самої весни.
Стала весна наступати,
Піст сьвятий кінчатись,
