Ця сторінка вичитана
Заховай ся межи пущі,
Високії гори —
Не Кримчук я, невидимець,
Коли за тобою
Я не стопчу кругом сьвіта
Босою ногою.
Ой, найду я тую пташку,
Впаду їй на груди,
І чи миром чи війною,
Моя вона буде.«
І насунув невидимку,
Зміряв слїд очами
І пішов у степ шукати
Дївчини з крилами.
І блукав він по степови
Від самого раня,
І шукав він голубоньки
З раня до смерканя.
І вже сонце погасає,
Вечір вечеріє,
Кримчук видить: на степови
Насип зеленїє.
Кругом насипу крутого
Утоптане поле,
Кругом поля все чорнобиль,
Перекоти-поле.
І іде він через поле
Та і розважає:
»Коли поле так убите,
Хтось тут жити має.
