Ця сторінка вичитана
То ще дуби, старі липи
На ногах держать ся;
Та і тії незабаром
Трупами звалять ся.
І в тих пущах від потопу
Люде не ходили,
Там лїтали тілько птахи
Та зьвірі бродили.
VII.
Серед пущі тече річка,
А при нїй поляна,
І поляна — то столиця
Мисливого-пана.
І нема на нїй палацу,
І не видно стайнї,
Тілько трава зеленїє
Буйна по полянї.
І по траві по зеленій
Кінь вороний бродить,
Прищурює віщі уха,
Головою водить.
А під липою старою
Пан відпочиває,
Заким встане й полюваня
Коню загадає.
І як тілько загадає,
Віщий кінь приходить,
Лїве ухо нахиляє,
Як трубу розводить.
І царевич улїзає,
Правим вилїзає.
