Вперед, бики! бадиля зсохло,
Самі валять ся будяки,
А чересло, леміш новії…
Чого-ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Ломіть бадиля,
Ломіть його, валїть на прах:
Нехай не буде того зїля
На наших батьківських полях!
А чересло моє із лїва,
Леміш із правої руки
Зітнуть і корінь того зїля, —
Чого-ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! З'оремо поле,
Посїєм яреє зерно,
А спаде дощик, незабаром
З землї пробудить ся воно.
Пробудить ся і на сьвіт гляне,
І як дївочії вінки
Зазеленїють наші ниви, —
Чого-ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Зерно поспіє,
Обільлє золотом поля,
І потече ізнову медом
І молоком сьвята земля.
І все мине, що́ гірко було,
Настануть дивнії роки:
Чого-ж ви стали, мої дїти?
Пора настала! Гей, бики!
