Ця сторінка вичитана
Мало-мало крилечками
У коси не бєть-ся.
»Чого вєш ся, чого бєш ся?
Покинь мене, пташко,
Покинь мене, моя пташко,
Бо й так менї важко!«
— Не покину, не покину,
А буду лїтати:
Буду тобі за братїка
Твого щебетати;
Бо твій братїк що день божий
Плаче у темницї: —
Навідай ся, мила пташко,
До мої сестрицї:
Чи ще вона свого брата
Добром споминає?
Чи ще вона по братові
Сльози проливає?
35. Ніч-у-ніч.
(Сербського поета Бранка Радичевича.)
Кому миле синє море,
Кому милий місяць, зорі;
Менї мила моя річка,
Менї мила темна нічка.
Я що-ночи йду до річки,
Беру човен невеличкий,
Молод весла підіймаю,
На той беріг поспішаю.
Вода пінить, човен плине,
Допливає середини,
