А Данило препоганий
Стоїть у куточку,
Розбираєть-ся з запаски
І бере сорочку.
І зібрав ся препоганий
У лиху годину
Та й побрів до свого дому
Вздовж через долину…
VI.
Лиш Данило счез в туманї,
Аж із-за горбочка
Йде дївчина молодая
До свого дубочка.
І прийшла… Нема нїкого…
Сїла і чекає,
В руках квіточку тримає,
Листя обриває.
І повіяв вітерочок,
Став листки змітати,
По долинї по-над річку
З ними улїтати.
Так коханьня улїтало:
Та вона не знає
І Якима миленького
Весело чекає.
От година по годинї
Стала упливати,
А Якима не слихати,
Видом не видати.
Ба й свитати начинає,
Тумани зрідїли;
Вже й стадами до печері
Ворони летїли.
