ротити площу під махоркою з 60 т. га на 1932 р. до 40 т. га, а для решти тютюнів збільшити засівплощу з 11 т. га до 20 т. га. Одержана продукція в 100 т. т. махорки і 23 т. т. тютюнів не тільки цілком задовольняє згадані вимоги укр. промисловости, а дає ще для вивозу за межі України близько 13 т. т махорки і 2 т. т. тютюнів.
З питань, які стоять перед укр. тютюництвом на нову п'ятирічку і обумовлюють здійснення накресленого пляну, на перше місце слід висунути правильне розташування культур і питання сортового складу, аґротехніки і первісної обробки.
Щодо розташування, то засіви махорки залишаються в межах свого старого району, побіля Прилук, Ромен, Черкас і Кременчука, як визначених центрів махоркової промисловости, з тим, що внутри цього району промислові засіви скупчується великими маштабами в спеціалізованих господарствах.
Так саме зберігає свій район і бакун — Борзенський, Менський, Ніженський, Коропський і Корюківський адмін. райони.
Для сигарних тютюнів, крім старого Чернигівського району, повинно використати надто сприятливі кліматичні і ґрунтові умови (легкі неглибокі суглинки та супіски) південної частини правобережного Полісся (Волинь), де гарно вдаються навіть найбільш високоцінні сорти сигарних тютюнів.
Так само поруч з закріпленням і ущільненням засівів в старих районах (Наддністрянщина) мають посісти нові райони і цигаркові тютюни. За такі райони маємо, поперше, Придніпровську смугу з пісчаними і супісчаними ґрунтами (приблизно від Баришполя до Кам'янського і від В. Лепатихи до Херсону), і, подруге, райони по р. Молочній на
