а друга погана, бо об'єктивно одна з їх живе в Європі (а тому значить «продала Україну» і «продається» сама), а друга — стоїть на службі Москві (і продає ту саму Україну). Тут не те, що одна організувала самостійну, свою, рідну, трудову державу українську і творить культуру, а друга з Європи нацьковує ворогів і за всяку ціну хоче «продати». Ні, в дійсности все це не так.
Ні Ви не хочете «продати» Україну, ні ми її не «продаємо»» бо ні в тих, ні в других ніхто України не купує, а просто взяли дужчі і роспоряджаються нею по свойому. І річ тут вся в тому, хто і як оцінює стан річей на Україні, хто і за що його оправдує.
Ви, очевидно, пригадуєте, як я оцінював ситуацію на Україні на останньому зібранні групи У.П.С.Р. в Кам'янці, в якому Ви брали участь, під час відступу Петлюри після згоди з Польщею й наступу большевиків. Я казав, що з Петлюрою і Польщею нам не по дорозі, бо там не тільки соціяльна реакція, а й загроза всьому українському національному існуванню. З боку ж московських комуністів, хоча йшло національне поневолення (воно й досі існує, бо на Україні в уряді не Ви з Вашими однодумцями Українцями, а московські та жидівські довірені московських комісарів, які Вам, Українцям, не довіряють), але разом а тим ішло соціяльне визволення, яке в майбутньому мусіло довести до політичної волі взагалі, а через те й до національної. Через те моя порада була — не виходити з України разом з Петлюрою, а залишаться серед народу і своєю працею організувати його до обстоювання його інтересів, як соціяльних, так і національних. Ви, очевидно пригадуєте, що моя пропозиція ухвалена була одноголосно. Ми, соціялісти-революціонери, залишилися для праці серед народу з добрими намірами во ім'я добра трудящих найти шлях до співробітництва на культурнім і господарськім полі з тією владою, яка захопила Україну. Ви, очевидно, пам'ятаєте, що ми повели за собою більшу частину місцевої української інтелігенції: місцева українська національна рада ухвалила нашу пропозицію: не виходити з Петлюрою, а залишаться з народом, і шукати співробітництва з новою владою на культурнім та господарськім полі.
А що сталося? Не зважаючи на наше одверте заявлене бажання порозумітися з владою і де в чім помогти їй (після кількох офіційних зустріч з представниками влади), нас почали арештовувати по доносах тієї «чорносотенної наволочі» яка, як Ви самі пишете, поналізала в радянські установи. Ви, з частиною товаришів, опинилися у в'язниці, а решта — в бур'янах.
Після такого «порозуміння» перебуваючим в «бур'янах» не залишилось инчого виходу, як перейти на цілком нелегальне становище і працювати серед народу потайки, а хто того не міг зробити через свою помітність — мусів вибраться за кордон і провадити свою роботу тут. З цього ясно, що ми, українські соція-
