бірають, а на ніч, поки ще є небезпека, що будуть приморозки, знову треба щільно вкривати грядки.
Не рідко вживають парових грядок і для виганяння; тоді вже потрібно мати краще накриття — рями, шкляні ковпаки і т. и.
Щоб закінчити про вирощування розсади, треба віддати частину місця й розсадникам, що служать, головним чином, для виховування пізньої розсади капусти. Прості, звичайні розсадники не зручні тим, що їх не можна вкрити так щільно і тим самим накриттям, що й парники та парові грядки. Тому краще розсадники робити з дощок, хоч би й дуже старих, які не обов'язково збивати, а тільки приставити одна до одної та попідпирати кілками. Можна для того, нарешті, скористати для одного боку паркан, стіну, які повинні бути з північної сторони від розсадника. Збиті з дощок розсадники, безперечно, зручніші — їх можна переносити, ставляти, де потрібно, під них можна й гною накласти, накривати теж вигідніше рівного ящика, бо не буде дірок чи щілин. Окрім того, такого ящика можна вставити на підвищенні, що часом потрібно для захисту від де-яких шкідників — наприклад капустяної блохи й т. и.
Найпізнішу розсаду висівають просто в звичайні грядки. Тільки в небезпечну погоду їх укривають з боків та зверху відповідним матеріялом. Звичайно вкладають дошки на кілочках, жердках і т. и., або-ж ріжні мішки, рядна, мати, що розпинають над грядками по-над тими-ж кілками, чи жертками.
