мо: упокой небіжчика (небіжчицю), що його (її) взяв Ти від нас, в тій оселі, де всі утіху мають.
Голос 8: Плачу і ридаю, коли згадую про смерть і бачу, що в гробі лежить по образу Божому створена наша краса. Яка вона тоді неприваблива, безславна і не має виду! Що за диво, що за таємниця з нами діється? Чому ми підпали тліну? Чому це нас з'єднано з смертю? Воістину, як це й написано, так Бог звелів, що подає відійшовшому (відійшовшій) до Нього спокій.
Священик: Будьмо уважні. Мир усім.
Дяк: І духові твойому.
Священик: Премудрість.
Дяк: Прокимен гол. 6: Щасливий шлях, по якому ти йдеш, душе, бо вже готове тобі місце спочинку.
Люди співають прокимен.
Священик: Премудрість.
Дяк: До солунян послання святого апостола Павла читання. (I Сол. 4, 13-17)
Священик: Будьмо уважні.
Дяк: Браття! Не хочу я залишати вас неосвідомленими про тих, що впокоїлись, щоб ви не сумували, як інші народи, що не мають надії. Бо коли ми віруємо, що Хри-
