зло, у воскресіння суда. Не можу Я нічого чинити Сам од Себе; як чую, так і суджу, і суд Мій праведний, бо не шукаю волі Моєї, а волі Отця, що Мене послав“.
Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Священик: Господеві помолимось.
Люди: Господи, помилуй.
Священик читає розрішаючу молитву і вкладає її в руки небіжчика (небіжчиці), благословляючи його (її) хрестом. Люди ж співають на гол. 2:
Прийдіть, востаннє привітаймо, браття, небіжчика (небіжчицю), дякуючи Богові, він бо відійшов (відійшла) від родини своєї і до гробу поспішає. Вже він (вона) не дбає про суєтне земне життя і про вельмистрасне тіло. Де ж нині рідня? Де приятелі? Ось розлучаємось. За його (її) спокій Господеві помолимось.
Родина прощається з небіжчиком (небіжчицею), а після того священик і люди співають літію:
Упокой, Спасе, душу раба Твого… Єктенія: Помилуй нас, Боже… і відпуст (див. ст. 65-67).
Під час співу ”Вічна пам'ять“ священик кропить св. водою труну і тіло небіжчика і несуть тіло на цвинтар, співаючи дорогою ”Святий Боже“. На перехрестях читають Євангелії за упокой.
На цвинтарі скорочена Літія: Упокой, Спасе, душу раба Твого… Потрійна єктенія, відпуст і ”Вічна пам'ять“. Під час цього співу священик кропить св. водою гріб і домовину та кидає навхрест землю, в могилу, промовляючи:
