_!"
А.
_
'у
'ТІК' Ч.5-7.
'ІІ ТРИБУННУКРНЇНИ
паче сподіватися реальної допомоги інтересам.
нашим
З
самостійницьким
Наше становище було цілком відмінним од, скажемо, Чехів, визвольні змагання котрих увіходили в орбіту інтересів Антанти і призначені були, в звязку з проектом поділу Ав стірйської монархії, на повне, зверху октроїроване, задово лення. Більш скомплікованим було становище Поляків, але розвинена, поривнюючи, політична думка їх і зручна, бо більш підготовлена до державного життя, політика польського гро мадянства зуміла подолати труднощі: тоді
як
частина
ського громадянства звязувала реалізацію державних нації з перемогою центральних держав
і
поль
ідеалів
давала людей
для
війська цих утворюючи навіть спеціальні Йвійськііві для держав, ііього— «легіони», — то друга частина формування не менш одверто маніфестувала свою солідарність з державами Антан ти і так само давала для її армій „людський матеріял“, утво
рюючи при її боці польські військові відділи. Обидві формації мали на увазі добро свого народу, хоч і ріжними політично мілітарними шляхами-„орієнтаціямґ йшли до одної-мети. Перед Україною стояли завдання, аналогічні
з Польщею:
використати військові моэкливости і обставини великої війни. Звязавпіися з аліянтами, отримавши їхню допомогу за ціну утримання військового (українського) фронту, українська дер
шавність легче і з далеко меншими жертвами могла б сконсо лідунатися, ніж в
умовах
громадянської
війни,
блокади та недостачі матеріальних ресурсів. І треба сказати, що в ту до бу були серед Українців люде, шо намагалися підготовити та кий рішучий крок, взялися навіть за переведення його та, од наче, справа далі перших проб в цьому напрямкові не пішла. ІІоясняється це тодішнім специфічноревіілюіїійним психозом,
що охопив маси і ставив людей, плекаючих реальні
заміри,
в
неможливе становище: вони були безсилі здійснити свої заміри
„так протилежні тим гучним, але порожнім і демагогичним гаслам, якими годовано тоді розбурхану масу. Через це за ходи в справі утворення
самостійного
замісць здеморалізованого російського,
українського
і
активної
фронту,
мілітарної
участи молодої держави української на боці Антанти
зійшли
на нівець: вони були припинені явною нехітю до цього наміру тодішнього уряду і тою розкладовою працею, яку і на фронті і в запіллю почали провадити політично розхристані елементи українських партій збольшевиченого гатунку, що
