Сторінка:Труди Інституту зоології та біології. Том. XVI-XIX. 1937-1938.pdf/194

з місцевого матеріалу. Вжитий метод гетеропластичної та ксенопластичної трансплантації дає змогу з певністю відрізнити хрящі, утворені з трансплантованого матеріалу, від хрящів з матеріалу місцевого. Хрящі з місцевого матеріалу походили з аксіальної склетогенної мезенхіми — про це можна з певністю гадати тому, що вони зв'язані в суцільні маси з невральними

Рис. 13. Випадок С—53. Пересаджений слуховий пухирець від Hyla на аксолотля. Реконструкція. А — хрящ аксолотля, Н — хрящ Hyla, L — слуховий пухирець.

Fig. 13. Fall С—53. Transplantiertes Ohrbläschen vom Axolotl. Rekonstruktion. А — Knorpel des Axolotls, Н — Knorpel der Hyla, L — Ohrbläschen.

дугами і тілом хребця і являють собою великі вирости хрящового осьового скелета вбік трансплантатів. Трансплантат у деяких випадках (напр., 250, С—53, С—47) лежить далеко від аксіальних органів, зараз же під епітелієм, і тоді ці вирости досягають особливо великих розмірів. Іноді ми спостерігаємо хрящі з місцевого матеріалу, які не зв'язані з аксіальним хрящем і навіть лежать так, що між ними та аксіальною скелетогенною мезенхімою знаходиться лабіринт,—отже такого зв'язку і не могло бути. Ці хрящі, очевидно, утворились із шматочків аксіальноі скелетогенної мезодерми, які під час операції були відірвані від основної маси (рис. 3). Притягнутий до слухового пухирця від аксіальної скелетогенної мезенхіми матеріал ніколи не розпластується по поверхні слухового пухирця, а лежить товстою масою. Іноді ця маса почасти обгортає слуховий пухирець з одного боку (напр., вип. 275 і С—47), але ніде немає нічого, що хоч трохи нагадувало б капсулу.

Увесь хрящ, який утворився з трансплантованого матеріалу (тобто з мезенхіми голови), навіть коли це було лише декілька клітин, розпластується (по поверхні лабіринту і дає капсулоподібні хрящі. На повну