Сторінка:Труди Інституту зоології та біології. Том. XVI-XIX. 1937-1938.pdf/288

в чашці Коха (діаметр якої був 8 см), яку, щоб уникнути нагрівання, ставили в великий кристалізатор з водою; товщина шару води в чашці Коха була від 5 до 10 мм, залежно від висоти опромінюваних тварин.

Протягом усього часу спостережень (1933—1936 рр.) тварини перебували в спільному для кожної групи акваріумі.

Періодично виміряли довжину тіла всіх тварин і виводили середню довжину тіла тварин кожної групи, фотографували їх. Систематично робили облік загибелі тварин.

По закінченні досліду було зроблено розтин тварин, які залишились живими, щоб вивчити їх статеві органи.

Результати дослідження

а) Серія дослідів з опроміненням аксолотлів у день вилуплення

Аксолотлі, опромінені в день вилуплення, виявили себе дуже чутливими до впливу рентгенпроміння; навіть така незначна доза, як 25 r, помітно вплинула на них: кількість загинулих тварин у цій групі була значно більша, ніж у групі тварин контрольних (рис. 1)^[1].

Рис. 1. Серія опромінення аксолотлів у день вилуплення. Криві загибелі тварин. На осі абсцис—час у місяцях. На осі ординат — кількість наявних тварин. Пунктиром позначена загибель контрольних тварин. Біля кінця кожної кривої — доза.

Fig. 1. Series of Irradiation of axolotls on day of hatching. Моrtality curves of the animals. Abscissа — time in months. Оrdinate — number of animals left alive. Dotted line shows mortality of control animals. Dosage indicated at the extremity of each curve.

Ще більше гинули тварини, опромінені дозою 75 r. Як і в інших групах із значним вимиранням, більшість тварин загинули протягом перших

1. Частина тварин з груп, опромінених дозою 10 r, загинула з випадкової причини, тому наслідків цих дослідів не обговорюємо; відомості про них подані тільки на рис. 7.