не зважаючи на це, повну регенерацію хвоста. Вплив гангліїв Гольдштейн заперечує. Взагалі, він гадає, що, видимо, протягом раннього періоду життя регенерація відбувається незалежно від центральної нервової системи, пізніш, одначе, для нормального ходу процесу нервовий вплив є конче потрібний (Рубин).
Вінтреберт (1904) руйнував поперековий мозок у дорослого аксолотля й спостерегав регенерацію задніх кінцівок. Не зважаючи на руйнування — регенерація відбувалася.
Протилежне знаходимо ми в Годлевського (1904); він, на підставі своєї роботи над Тriton, гадає, що існування нерушеного спинного мозку є конечна умова нормального ходу регенеративного процесу.
Навпаки, Густав Вольф (1910), працюючи над тим самим об'єктом, спостерегав, підчас руйнування спинного мозку в частині попереку, повну регенерацію задніх кінцівок. А коли він не обмежувався на руйнуванні тільки спинного мозку, а виймав цілий шматок хребта з спинномозковими гангліями, — регенерація припинялася. На підставі цього він надає формативного значіння саме спинно-мозковим гангліям.
Гольдфарб експериментував над Dуemictylus viridescens (1911) і прийшов до висновку, що нервова система, взагалі, не справляє жадного впливу на регенерацію. Він каже, що регенеративний процес можна припинити серйозним пошкодженням котроїсь тканини тварини. При цьому байдуже — яка саме буде ця тканина — нерви, м'ясні чи кістки. — Треба одначе зазначити, що праці Годлевського й Гольдфарба виразно суперечать мало не всім старим і новим працям; певна річ, що в їхнє дослідження закралися якісь помилки.
Розглядаючи працю Гольдфарба, до такого самого висновку приходить і Вальтер (1911). Він гадає, що Гольдфарб напевне пропускав безм'якушеві нервові волокна, і потім, що він узагалі не взяв на увагу того, що регенерація периферійних нервів відбувається надто повільно. Вальтер повторив Вольфові досліди й прийшов до тих самих наслідків. Далі, щоб усунути заперечення що-до впливу на регенерацію важкої операції — він перевів низку инших дослідів. Одним розтином уздовж хребта він перетинав три пари корінців, що виходять із спинного мозку та йдуть до кінцівок. Не зважаючи на легку операцію, регенерація спинялася відразу.
Вальтер поясняє це розмиканням зв'язку кінцівки з спинно-мозковими гангліями. Він гадає, що від останніх виходить роздратування, що спонукає клітини рости.
Що-до впливу нервової системи на регенерацію окремих тканин, то низка авторів, як ось: Кузьмин, Друмонд, Кренінг, то-що, дослідили відношення переламаної кістки до одноразового перетину нервів. В усіх випадках, не зважаючи на перетин нервів, регенерація відбувалася. Те саме ствердили новіші праці Карзамера, Мускателло й Дамасцеллі. Видима річ, що регенерація кости не потрібує нервового впливу.
Вплив нервової системи на регенерацію м'яснів вивчав Кірбі. У кроля він перетинав N. ischiadicus і спостерегав регенерацію м'ясня,
