хмизу (бо швидка вода вимиває з неї піскуваті та землясті частки) і уся наскрізь пронизується бурхливими струмиками ріки, що виходять з гаті цілими водоспадами; ходити по цій гаті можна тільки з великою небезпекою. Тут, біля самої гати, на лівому березі в одному тільки місці виступають з-під осипищ польодовикових пісків невисокі приземкуваті скелі кристалічних порід (до чотирьох метрів заввишки над рівнем ріки). Ці скелі мають дуже нерівну поверхню і подекуди біля млина не вкриті з поверхні піском та утворюють на поверхні неправильні горбки.
§ 240. Петрографічний склад описуваних скель дуже цікавий. Здалека, з вершка правого берега ріки, вони виглядають однорідними червоними скелями. При ближчому дослідженні виявляється, що вони складаються з двох різних кристалічних порід. Та порода, що утворює головну масу скель, є надзвичайно міцно звітріла: при першому доторканні молотка від неї одвалюються великі звітрілі корки і сиплеться чимало щебіня та жорстви, що ними засипане усе підніжжя цих скель; дібратись тут до свіжої породи і здобути її зразки дуже важко і вимагає багато напруженої праці. Переважну масу скель утворює тут дрібнозернястий, червоний біотитовий граніт; в ньому зрідка трапляються трохи більші (до 3 міліметрів у прогоні) ідіоморфні вилучення ортоклаза і дуже рідко-плагіоклаза. Обидва ці скалинці у породі мутні, каолінізовані; ортоклаз має червону барву, плагіоклаз білий. Кварца у породі досить багато, він має сіру або ясно-блакитну барву. Біотит у формі дуже дрібних лусочок більш-менш рівномірно розсіяний у породі і не утворює скупчень. У свіжому стані порода виглядає гарною і міцною. Каменярень тут ніколи не було.
§ 241. Серед скель описаного червоного дрібнозернястого граніта подекуди виступає зовсім инша порода, що утворює тут жили або дайки різної ширини (від кількох сантиметрів до півтора метра завширшки); точні межі і ширину жил надзвичайно важко визначити унаслідок дуже значної звітрілости обох порід і перетворення їх з поверхні на значну глибину у жорству. Жильна порода відрізняється від головної маси скель перш за все своєрідним плитуватим відокремленням, що є цілком чуже описаному гранітові. Своїм загальним виглядом і характером жильна порода приближається до вибухових порфіритів. Вона збудована з надзвичайно дрібнозернястої, майже афанітової основної маси рожевої барви з порозкиданими в ній невеличкими (до одного міліметра у діяметрі) ідіоморфними порфіруватими вилученнями плагіоклаза та з гніздуватими скупченнями (діяметром до 2 або трьох міліметрів) дрібних лусочок біотита. Тут росте Azalea pontica.
§ 242. Нижче слободи Лопатицької по течії Уборти за рядом урвищ, що загромаджені тільки осипищами сипких польодовикових пісків, у долішній частині схилів лівого берега з'являються знову невеликі, приземкуваті скелі-виступи кристалічної породи, але це вже не граніт; тут виступає сірий, дрібнозернястий, міцно звітрілий гнейс з дуже
