дання з'являлися і за пізніших часів, з самого початку XIX-го віку. Иноді вони набували характеру ймовірности і були оголошені у часописах (здається у „Газеті Польській“, що виходила у Варшаві). Нарешті, років п'ять тому, пощастило знайти мниму золоту руду одному піхотному юнкеру (д-ю Веселкину) — і справа почала набувати серйозного характеру, зроблено було навіть розпорядження про науковий дослід цього питання“. (№ 33, стор. 346–347). З цієї цитати видко, що автор (як і чимало инших людей) був заінтригований назвою гори Золотухи і тому мабуть сполучає з нею оці надто невиразні легенди про родовища золота, а справді назва гори Золотухи має зовсім инше походження, від слова „золотці“, що ним названо у місцевого населення кристалі гірського кришталя.
§ 300. Року 1877 Бродович заявив петербурзькому мінералогічному товариству, що ним „знайдено“ родовище гірського кришталю у горі Золотусі. Автор перш за все зазначає, наче доти знаходжено на Волині гірські кришталі виключно лише серед наметнів; автор звернув увагу, що ці ератичні гірські кришталі бувають взагалі помітно обтерті, але між ними трапляються і цілком необтерті, що мабуть походять з недалеких місць — і це навело його на „відкриття“ родовища гірського кришталю у горі Золотусі, про яку автор подає такі (незгідні з дійсністю) відомості: „присутність тут гірського кришталю тісно сполучена с тонкими жилами білого кварца, що перерізують верстви бурувато-червоних кварцитів; гірський кришталь являється тут у виді невеличких, але дуже гарно виобразованих, иноді винно-жовтої барви кристалів, що вкривають стінки жильних порожнеч; між комбінаціями кристалічних форм автор визначив тільки + R, — R, оо P, — 4 R, і блискучі площі “ (№ 5, стор. 275-276). Що-до походження гірського кришталю, автор висловив думку, наче „гірський кришталь кристалізував одночасно з затвердінням або закремнінням бурувато-червоних кварцитів“ (там-же, стор. 277). Помилка автора є в тому, що ніяких „бурувато-червоних кварцитів“ тут нема, а окварцування торкнулося місцевих гнейсів.
До зразку „кварцита“ з Сущанів (див. вище, § 292) колектор Ставровський додав таку увагу: „в деяких місцях у кварцитах знаходяться друзи гірського кришталю, як, наприклад, у горі Золотусі (околиця Сущанів), де вони викопуються місцевими мешканцями під назвою золотці“. (№ 22, стор. 19).
§ 301. Року 1915 Л. Іванов, що робив тут досліди по моїх вказівках, подає такі відомості про родовище гірського кришталю у горі Золотусі; „З родовищ гірського кришталю найбільш відомим здавна являється гора Золотуха поблизу села Сущанів, Овруцького повіту. Золотухою гора названа тому, що кристалі гірського кришталю відомі у місцевого населення під назвою „золотці“, а з золотом ця назва нічого
