№ 58, стор. 40, під № 879 і 880); тут за старовинних часів існував був чавунотопний завод. Навпроти цього села, на лівому березі річки Локниці, біля кінця млинової гати, знаходиться міцно денудована піскувата гряда, — здається, руїна польодовикового бархана.
Окрім описаної вище річки Бігуньки (§§ 375-382) до річки Локниці належать ще два її правих допливи-річки Річиця (№ 54, стор. 109, під № 420) і Жидова (№ 54, стор. 109, під № 419), що течуть по непрохідних болотах без відслонень. Згідно з зібраними переказовими відомостями і з зазначеннями на трьохверствовій військово-топографічній мапі, у сточищі річки Жидови існує чимало польодовикових барханів і барханових комплексів, наприклад, на лівому її узбережжю, в урочищах Бослева, Свинорой, Платок, Красне і на правому узбережжю в урочищах Перетемля, Алфенів, Креміння-Брід і инш.
§ 384. Нижче гирла річки Свидівки правий беріг ріки Уборти на величезному просторі являє собою суцільне, грузьке, безлісове, неприступне болото, що по ньому течуть численні річки та порозкидані у виді островів одиночні і полісинтетичні польодовикові бархани. Навпроти села Лельчиць впливає до Уборти болотяна, дуже викрутаста річка Жмурня (№ 54, стор, 91, під № 156), що в її верхів'ях, біля колишнього млину, розташоване село Рудня Жмурянська (№ 84, т. IX, стор. 926), де колись існував був чавунотопний завод; в її околиці західня експедиція збудувала 29 верстов каналів (№ 9, стор. 207, 475-476). Річка Жмурня відділяє рукав Торчин (№ 54, стор. 91, під № 157) з озеруватим поширенням біля села Липлянів. На віддаленні двох верстов на схід від села Липлянів, на острові біля хутора Ручного, західня експедиція для висушування болот визначила абсолютну височину 62,3 сажня (№ 9, стор. 112; № 58, стор. 40, під № 881). Згідно з зібраними докладними відомостями, в усіх названих місцях крім польодовикових пісків нема инших порід.
§ 385. На південний схід і на схід від правого берега ріки Уборти, на численних островах серед болот, на горбах польодовикових пісків, порозкидані надзвичайно важко приступні хутори: Шляхт (№ 84, т. XI, стор. 926) з абсолютною височиною 71,0 сажня (№ 9, стор. 110; № 58, стор. 41, під № 882); Ненькуватий (або на мапі Пенькуватий); Осів; Усів з абсолютною височиною 70,5 сажня (№ 9, стор. 74; № 58; стор. 41, під № 883); Заброддя або Лобачівка; Заболоття; село Стодоличі з абсолютними височинами 65,2 і 66,1 сажня (№ 45, стор. 44; № 84, т. XI, стор. 350; № 9, стор. 74 і 112; № 58, стор. 41, під № 884 і 885). Згідно з зібраними переказами і відомостями з літератури, тут серед болот існують подекуди незарослі зіллям, чисті озера, наприклад, озеро Смердин (№ 84, т. X, стор. 877) і особливо цікаві джерельні озера, що ніколи не заростають і не замерзають, наприклад Жива Вода на межі Овруцького та Мозирського повітів, на віддаленні трьох верстов на південний захід від хутора Заболоття. На жаль, я не мав можливости перевести в усіх цих місцях відповідних дослідів, бо досліди в таких
