Перейти до вмісту

Сторінка:Тутковський. Узбережжя ріки Уборти. 1925.djvu/171

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Грубість

а. Сірий лісовий ґрунт, дуже піскуватий
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
0,1 метра
б. Жовтий, безнаметньовий, сипкий польодовиковий пісок
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
1,4

Згідно з розпитовими відомостями, на північній закраїні села за зимової пори копають на заплавині „руду глину“ (алювіяльний суглинок). При викопуванні колодязів (не більш, як два метри завглибшки) до водонепроникливої верстви не доходять, — затримуються у товщі польодовикового піску, що його долішній поверх є водоносний.

§ 430. На південній закраїні села Лельчиців, біля нового жидівського кладовища, на вершку берега, на трохи заболоченому узліссі, знаходиться невеликий, одиночний, зарослий деревами і спокійний польодовиковий бархан з дуже типовою і виразною підковуватою формою у плані. Отвір його дуги звернутий на захід, згідно з законом гесперотропізма. Відносна височина голови виносить 5 метрів. Обидві галузі приблизно однакової довжини (до 200 метрів кожна завдовшки) і швидко знижуються до кінців.

§ 431. На захід від села Лельчиців, на вододілі з рікою Свиноводи, місцевість помітно звищується і біля глухого лісового села Діброви досягає абсолютної височини 69,0 сажня, згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот (№ 9, стор. 112; № 58, стор. 41, під № 904). Тут ростуть високогарні, обширі дубові ліси, що майже зовсім не заболочені. (Дуби ростуть в цих лісах дуже тісно, мають нешироке верховіття десь на величезній височині, а стовбури їх мають вигляд грубих, прямих колон). — На захід від села Діброви, на шляху до села Данилевичів, порозкидано у лісі чимало польодовикових барханів і барханових комплексів. Згідно з моїми побіжними спостереженнями (на жаль, я не міг витратити на це багато часу), усі ці польодовикові бархани без вийнятку підлягають законові гесперотропізма і ще досить виразно заховали свій первісний, здебільшого серпуватий план; розміри їх середні; відносні височини голів виносять приблизно 12-16 метрів; усюди виразно виявлений контраст між стрімкими західніми схилами і розмірно положистими східніми схилами.

§ 432. У селі Діброві (серед дубового лісу) відслонень і польодовивових барханів не спостерегається. Згідно з переказаними відомостями, тут при викопуванні колодязів потрапляють на глибині двох з половиною метрів на „руду глину“, що затримує на собі перший поверх ґрунтової води. Це є безсумнівно місцевий передльодовиковий суглинок; мені пощастило дістати від селян зразок цієї „рудої глини“ з колодязя у фольварку Діброва (на віддаленні трьох верстов на захід від села з такою самою назвою); цей зразок є типовий, верствуватий, брунатний передльодовиковий суглинок, тотожний з тим, що виступає у відслоненнях села Веслинного (§ 421).