горішніх частинах гнейсових товщ, обмежується лише горішніми їх частинами і утворює таким чином окремий горішній поверх гнейса, — де дуже виразно можна бачити подекуди на самих первісних скелях гнейса (наприклад, §§ 291 і 298); це можна простежити і на багатьох скибових виступах, де на схилах горбів скиби окварцованого гнейса трапляються на долі дуже рідко, далі до гори — усе частіше, а на самих вершках утворюють цілі розсипища, ціле море каміння (наприклад, § 99). Таким чаном численні фактичні дані дають нам повне право визнавати тут окремий горішній поверх окварцованого гнейса, що утворився шляхом окварцування звичайного нормального гнейса і що є тісно сполучений з нормальним гнейсом цілим рядом ступневих переходів; а окремих самостійних кварцових лупаків або кварцитів тут зовсім нема; ті автори, що згадують у літературі (як було показано вище) окремі кварцити, помилково приймали окварцований гнейс за кварцит, бо не переводили дослідів і порівнянь на досить значних просторах і обмежувалися дослідженням одного або двох пунктів (наприклад, Іванов, № 14).
§ 458. Форми виступів різних відмін гнейса досить різноманітні. Найчастіше (унаслідок легкого звітрювання звичайного гнейса) трапляються щебінюваті й скибові його виступи (див. §§ 58, 59, 66, 92, 93, 100, 103); подекуди такі детритичні виступи гнейса займають досить значні простори і утворюють цілі природні бруки або розсипища — цілі моря каміння (§§ 95, 97, 99, 103). По инших місцях гнейс виступає суцільними великими скелями — (§§ 103, 104, 253-255). Иноді масиви гнейса відокремлені денудацією у рельєфі і утворюють горби більш-менш банюватої або стіжкуватої форми (§§ 58, 60, 95, 96, 104, 112) або гряди різних напрямів (§§ 48, 92, 95, 96, 99, 102, 302).
В усіх цих своїх виступах гнейс завсіди являється дуже звітрілим і здобування свіжих зразків цієї породи є дуже важке. Звітрюванню дуже легко підпадає звичайний або нормальний гнейс і тому його скиби та щебінь бувають часто заокруглені через хімічне звітрювання на рубах. Далеко трудніше підпадає хімічному звітрюванню окварцований гнейс; тому скиби й кусні окварцованого гнейса (що виникли через механічне звітрювання у колишніх пустинях) бувають завжди ріжкатими, гострорубими і уперто заховують такі форми через довгі геологічні епохи.
§ 457. Умови уложення гнейса в описуваному просторі більш-менш одноманітні. По деяких місцях гнейс виразно лежить на граніті (це цілком певно встановлено моїми дослідами, — наприклад, див. §§ 48, 74, 129, 269, 289); по инших місцях залягання гнейса на граніті є дуже ймовірним (наприклад, §§ 73, 113, 172, 295, 307); згідно з дослідами В. Д. Ласкарьова, у верхів'ях Уборти рідкі вузькі смуги гнейса затиснуті між горбами граніта (§ 8). В деяких місцях описуваного простору масиви гнейса перетяті у долішніх поверхах або через усю свою товщу жилами граніта (§ 60, 65, 247, 248, 249). З різних відмін
