горба і являє собою теж червонуватий, середньозернястий звітрілий граніт. Вона теж утворює грандіозні моховаті паралелепіпедальні скиби. Виступів гнейса тут нема.
§ 107. На віддаленні півтори верстви на схід-південнпй схід від тільки-що описаного горба, серед гущавини первісного лісу, тягнеться ряд низьких горбів плескувато-опуклої форми, що вкриті грубою поволокою польодовикового сипкого піску. На вершку крайнього (на схід) з цих горбів, на одному рівні з піском виступає на поверхню величезна скиба (ціла скеля) типового середньозернястого амфіболового граніта; ця скиба відслонена на площі до 10 метрів завдовшки і до 7 метрів завширшки. Кристалічна порода тут має досить темну сіру барву; замість лосняка вона містить у собі невеличкі зерна і стовпчасті кристалики чорної рогової світні (амфібола); ортоклаз у породі звичайно міцно каолінізований і уся порода досить звітріла з поверхні; свіжих зразків тут за допомогою тільки геологічного молотка (навіть найбільшого калібра) здобути не можна.
§ 108. На віддаленні біля одної верстви на схід від попереднього горба (§ 107) я знайшов у лісі ще один такий виступ амфіболового граніта знову на вершку приземкуватого, банюватого горба, що його схили вкриті грубою верствою сипкого, безнаметньового, жовтого польодовикового піску. Порода, що тут відслонена, є тотожня з амфіболовим гранітом попереднього горба і теж дуже звітріла з поверхні. На схід від цього горба місцевість помітно знижується у напрямі до Перги; тут починається вже велике лісове болото, що належить до узбережжа ріки Перги (див. далі).
§ 109. Від села Сущанів до гирла ріки Перги, на протязі 17 верстов, правий беріг ріки Уборти, згідно з моїми докладними дослідами, заховує усюди цілком одноманітний геологічний характер, що його описано вище; але він тут відрізняється меньшою відносною височиною, що не перевищує звичайно 6 або 8 метрів над рівнем ріки. Схили берега тут здебільшого позадерновані або дуже положисті і вкриті грубими осипищами польодовикових пісків, але зрідка і тут я знайшов гарні відслонення кристалічних порід, переважно сірого, дрібнозернястого, звітрілого гнєйса; скелі його усюди вкриті верствою польодовикового піску. Вершки берега зайняті обширими лісами, що бувають на схід від ріки часто заболочені. В цих лісах порозкидано чимало виступів кристалічних порід у виді приземкуватих горбів.
§ 110. Від села Сущанів до гирла річки Селець (№ 54, стор. 91, під № 149) і до гирла безнайменного струмика з-під польодовикових пісків часто визирають по схилах берега великі скиби і цілі скелі кристалічних порід. Докладне дослідження показало, що в усіх цих відслоненнях кристалічних порід виступає усюди одноманітний, сірий, дуже звітрілий, дрібнозернястий гнейс. Разом з великими скибами такого гнейса тут часто трапляються ріжкаті, гострорубі кусні і плитки
