рологічному відношенні ця ріка була дуже докладно досліджена західньою експедицією для висушування болот; проте відомості, що існують про цю ріку в літературі, ще недостатні і суперечні.
Про довжину ріки Перги існує лише вказівка Жилинського, але вона без сумніву є помилкова: довжина ріки зазначена 118 верстов (№ 9, стор. 206), тоді як дуже докладні поміри, що я їх зробив на 3-верстовій і 10-ворстовій військово-топографічних мапах, дали довжину (узявши на увагу усі закрути) не більше за 52,5 верстви. По прямій лінії віддалення від верхів'я ріки Перги до її гирла виносить 32 верстви; унаслідок викрутастости течії справжня довжина ріки перевищує це віддалення в 1,64 рази.
§ 115. Згідно з відомостями, що подає Оссовський, болота у верхів'ях р. Перги являються найбільш глибокими торфяними болотами Волини (№ 33, стор. 308–309); ця вказівка повторюється (без посилки на джерело) Забелиним (№ 10, стор. 14). Згідно з моїми дослідами на широких просторах по різних маршрутах, ці болота (Спаське — з абсолютною височиною 87,3 сажня, — № 58 стор. 39, під № 782; Перга, — № 48, стор. 363; Перевісся; Поло; Колопіл; Калита, — № 48, стор. 363; Підкалита; Каменське Стойло; Грудок; Виправці; Кцин; Олешня; Оборки; Хвощаки; Залюбавщина; Малий і Великий Переген; Підмокре, — з абсолютною височиною 93,1 сажня, № 9, стор. 104, № 58, стор. 39, під № 784; Сивчі; Вигар; Багричі, Пітух і инші) досить грузькі і важко приступні, але вони перетинаються подекуди ґрунтовими шляхами (з багатьма, правда, важкими бродами), по яких усе-ж можна якось проїзжати, і не глибші за инші болота Волини. По цих болотах маються чималі зложища лімоніта (болотяної залізної руди) і торфа (здебільшого мохового, вододільного, гарної якости), а також чимало виступів кристалічних порід; усі ці корисні матеріяли лежать ще без жодного вжитку.
§ 116. Верхів'я ріки Перги знаходяться на болотах Перга і Спаське.
Ріка Перга складається у верхів'ях з декількох річок, що течуть по цих болотах і носять різні назви, а саме: Перга, Осів (№ 9, стор. 105, № 54, стор. 102, під № 323), Тернівка (№ 9, стор. 206; № 54, стор. 102, під № 323), Крнвич (№ 54, стор. 102, під № 324) і Любовська-Ставище (№ 9, стор. 206; № 54, стор. 102, під № 325); з них тільки перша і остання річки мають постійну безпереривну течію, а решта річок по деяких місцях губляться у болотах.
З року 1892 у верхів'ях ріки Перги почато було західньою експедицією для висушування болот збудування магістрального канала (так званого канала „Перга“ або „Замисловицького“); цей головний канал за допомогою бічних каналів зібрав води усіх названих річок і спливається з рікою Пергою трохи нижче села Замисловичів; довжина магістрального канала 59,57 верстви, ширина до села Рудні Радовельської 3,4 метра, глибина 1,3 метра; нижче села Рудні Радовельської
