Сторінка:Тутковський. Узбережжя ріки Уборти. 1925.djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
I. Гідрологічний опис ріки Уборти.

§ 1. Ріка Уборть (за старовини Удобр) ще досі дуже мало досліджена з гідрологічного боку і відомості про неї (навіть топографічні) неточні і суперечливі. (Див. в доданому списі літератури Сташиц, № 85, стор. 116; Бахтурин, № 3, стор. 87–89; Витенгейм, № 94, стор. 193; Зябловський, № 12, т. VI, стор. 338, 360, 370; Сташиц, № 86, під № 115; Штукенберг, № 89, т. III, стор. 331; Осовський, № 33, стор. 181–182, 259, 263–264, 308–309; Бобровський, № 4, стор. 260; Гіжицький, № 79. мапа; Руссов, № 36, стор. 165; Надеждин, № 30, стор. 52; Столпянський, № 39, стор. 71, 85, 155, 157–158, 166; Зеленський, № 10, стор. 123, 127, 204–205; Труди № 45, стор. 5; Пам. кн., № 35, ч. I, стор. 23; ч. II, стор. 83–85; Хорошевський, № 70, стор. 351, 357 і № 76, стор. 80–81; польський географічний словник, № 84, т. XII, стор. 411; Забелин, № 10, стор. 14, 63; Ястремський, № 73, стор. 13, 17, 18; Толмачев, № 44, стор. 3–4, 25, 39–41; Максимович, № 26, стор. 340; Оппоків, № 31, стор. 26; Жилинський, № 9, стор. 10, 18, 20, 100–113, 185, 205–211, 335, 350–351, 475–476, 491, 501–506 і атлас, табл. 3, 5, 25, 32; Семенов, № 37, т. IX, стор. 271, 546; Ласкарев, № 24, стор. 312–314; Тутковський, № 49, стор. 408–409; № 48, стор. 328–329, 369–371, 422–425, 428–430, 459, 472, 474, 479–480; № 50, стор. 489; № 52, стор. 23, 31, 60, 170, 171, 182, 231, 235–240, 249, 319; № 46; № 54, стор. 83, під. № 21; № 57, стор. 67; № 58, стор. 18, 38–41, 53, 65, 67, 70, 72, 93; № 64, стор. 96, 153, 170–171; № 66, стор. 22, 23, 33, 46; Большая Энциклопедія, т. 18, стр. 710). Ще 1845 року Гіжицький накреслив на своїй мапі на захід від долишньої течії ріки Уборти три величезних озера, що в дійсності не існують і не існували. Ще більш хитливими і неточними були до найновіших часів (до оголошення частини моїх дослідів) відомості про геологічну будову узбережжя ріки Уборти. Відомі дослідники великих просторів західньої України у першій половині XIX-го століття — Яковицький, Ейхвальд, Андржейовський, Рогович, Феофилактов, Барбот-де-Марні і инші — зовсім не зачепили своїми працями сточища цієї ріки. Унаслідок надзвичайно важкої приступности (краще сказати, — неприступности) дуже багатьох місцевостей на узбережжу ріки Уборти, на всіх геологічних мапах, які існують, межі розповсюдження різних геологічних утворів на узбережжу цієї ріки зазначені дуже неправильно і проблематично.