складовину породи і надає їй свою барву; ясно-сірий, мутний або просвітлястий кварц, що утворює здебільшого дрібні зерна неправильної форми, але подекуди зустрічається і великими зернами (до трьох сантиметрів у прогоні); чорний звітрілий амфібол і дуже мало біотита. Мікроскопічного досліду породи, на жаль, ще не виконано.
Ця порода досить легко підпадає звітрюванню і перетворюється у грубозернясту червонаво-буру жорству, що часто вкриває собою вершки скель цього граніта; така сама жорства вкриває теж і дно ріки Перги в тому місці, де її переїздять бродом. — Згадані вище великі зерна мутно-сірого кварца в амфіболовому граніті цілком тотожні з деякими риняками, що увіходять у склад описаних вище конгломератових відмін Овруцького пісковика; ті конгломерати без сумніву містять у собі продукти руйнування цього амфіболового граніта, що має в цій місцевості (як видко буде з дальшого опису) значне розповсюдження.
§ 172. На схід від села Перги, на шляху до села Рудні Кованки, серед глибоких, сипких, безнаметньових польодовикових пісків, що позаросли лісами і подекуди вкриті болотами, порозкидано чимало виразно відокремлених у рельєфі гранітових банюватих горбів. Ці горби звичайно мають досить стрімкі схили, бувають приземкуваті або досить високі, мають або невеличкий діяметер, або навпаки — прогін до півверстви. Усі ці горби збудовані з великих, иноді величезних (до 8 метрів у діаметрі) більш-менш паралелепіпедальних скиб, що заокруглені через звітрювання; бані граніта, тотожнього з описаним вище гранітом села Перги, скупчені по деяких місцях на близькому віддаленні один від одного; так, наприклад, на протязі чотирьох верстов на схід–південний схід від села Перги (і двох верстов від найближчого закрута ріки Перги) до урочища Жухнова таких гранітових горбів по боках згаданого шляху я нарахував 13.
Далі на схід виступи амфіболового граніта одразу цілком припиняються і заступаються невеличкими, але частими виступами зруйнованого гнейса (як описано нижче); але невеличкі ріжкаті плитки сірого дрібнозернястого гнейса, більш-менш просякнутого неправильними проверстками молочно-білого кварца з виразним еоловим обробленням, трапляються і на багатьох згаданих вище гранітових горбах, як домішка до жорстви звітрілого граніта; вони правлять за довід, що колись тут на граніті існував гнейс, від якого заціліли лише триваліші окварцовані частини.
§ 173. На схід від урочища Жухнова починається досить обшире лісове болото, що тягнеться майже без перерви через урочище Янин-Бір геть аж до величезного, глибокого, здебільшого одкритого (не зарослого лісом) болота Дідового Озера; це останнє болото тягнеться на далеке віддалення на південь (до урочища Теригали і болот Озерці та Плотниця) і на північ, де воно сполучається з обширими болотами Халятин, Верхній Брід, Старе Гало і инш.
