полудня (з околиць Борового Млинка, то-що); усі скиби складаються із звітрілого середньозернястого, сірого амфіболового граніта і ніяких ознак єврейського каменя не виявляють.
Згідно з переказовими відомостями, поволока польодовикових пісків тут дуже глибока; колодязі, до двох з половиною метрів (3,5 аршинів) завглибшки, не проходять цього піску до кінця, зупиняються в його долішньому поверсі і дають нерясну, негарну ґрунтову воду, що улітку часто зникає; під піском натрапляли зрідка на „просту руду глину“, що її иноді, у міру потреби, викопувано ямами на північно-східній закраїні села для мазання грубок; мені показано було зразок цієї „глини“, — дуже нечистого, піскуватого, буро-брунатного передльодовикового (флювіогляціяльного) суглинка. Білої глини (каоліна) тут ніколи не знаходжено. Янтар, згідно з переказами місцевих мешканців, знаходжено дуже зрідка і не у „глинокопнях“ (що їх тут нема і не було ніколи), а в поверхневих польодовикових пісках, иноді в алювіяльних пісках, невеличкими заокругленими куснями (не більше курячого яйця). Згодом (1911 р.) виявилося, що янтар в околиці села Копища знаходжено було теж у казенному лісі, на північний схід від села, у передльодовиковому суглинку, а пізніше до Волинського центрального музею потрапив зразок янтаря з цієї місцевости з добре захованою, досить великою третинною комахою у середині (№ 57 а, стор. 29, 31, 38, 45, 51). Янтар тут знаходиться, як ератичний елемент.
Правий беріг ріки Уборти біля парома на значному протязі дуже положистий, низовинний, піскуватий; межа між першим і другим берегом непомітна; поблизу ложища ріки барханові польодовикові піски почасти перемиті, перевідкладені водопіллями і перетворені на алювіяльні верствуваті поклади.
§ 214. Обидва береги ріки Уборти від її джерела до містечка Емильчина вже описані вище (§§ 8-16); тепер залишається описати лівий беріг і взагалі ліве узбережжя ріки Уборти від цього містечка до села Копища.
Лівий беріг ріки Уборти навпроти містечка Емильчина дуже низовинний і має дуже положистий схил без відслонень; лише на віддаленні 2 або 3 верстов на захід від ріки він звищується, є вкритий лісом, досить міцно заболочений і досягає значних абсолютних височин; згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, тут встановлена абсолютна височина 92,7 сажня на болоті Точевому (№ 9, стор. 100; № 58, стор. 39, під № 820) і трохи на північний схід звідси — височина 93,3 сажня — в урочищу Кододецькому (№ 9, стор. 100; № 58, стор. 39, під № 821); відносні височини цих точок над рівнем ріки Уборти виносять 8,5 і 9,8 метра.
На схилі лівого берега навпроти містечка Емильчина, в штучній ямі, що була зроблена поблизу рівня ріки, видко були такі породи:
