до однієї міри, обчислити в одних і тих же одиницях. Яку міру виберемо ми, щоб визначити енергію соняшного проміня? Розуміється, що не світляне його напруження, не степінь його яскравости, бо остання залежить від властивосте того физіологичного апарату, що приймає, його, себ-то від ока. Ми маєм тільки один засіб для того, щоб визначити енергію соняшного проміня, всю цілком. Ми перетворюєм її на тепло і змірюємо в тепляних одиницях — калоріями. Ми робимо це так, як надумав французький фізик Пульєт: виставляємо на сонце, завше в одному і тому ж певному положенні що до проміня, тонкий, плисковатий металевий посуд з водою і термометром[1]. Освітлену поверхню роблять чорною, задимлюють для того, щоб вона по можливости повніше вбірала світло, себ-то по можливости цілком перетворювала його на тепло[2]. Знаючи, скільки в нашому приладі води і на скільки градусів підвищується його температура за хвилину (розуміється, треба дотримуватись цілої низки поправок, про які тут не місце говорити), ми дізнаємся скільки калорій посилає сонце на відому нам поверхню нашого калориметру. Тепер побачимо, як визначимо ми потайне тепло рослини. Хай ми зростили рослину, старано зібрали її з корінням, розрізали, висушили, щоб позбутись води. Одержану суху органичну субстанцію ми кладемо в невеличкий кухлик, запалюємо і швидко кладемо в прилад, що стоїть поруч — теж калориметр. Це скляна посудина з одною рурою, крізь яку достачають повітря або, ліпше, кисень, і друга рурка має багато зворотів і, нарешті, виходить над поверхнею води в зовнішньому посуді. Крізь цю рурку продукти го-
