Сторінка:УАН. Найголовніші правила українського правопису (1925).djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

15. У родовому відмінкові множини пишемо закінчення -ей (а не -ий): людей, ночей, коней, грошей, гостей, костей.

16. У давальному відмінкові однини в словах чоловічого роду твердої одміни треба писати закінчення -ові, а в словах м'якої одміни -еві: батькові, козакові; коневі, учителеві, гостеві, кобзареві, манастиреві, цареві, учневі, товаришеві, ножеві, родичеві, паничеві, купцеві, молодцеві, Василеві.

Слова на мають закінчення -єві: краєві, раєві, гаєві.

На кінці в цих закінченнях пишемо , а не .

Примітка: До твердої одміни належать речівники з закінченнями на твердий звук, а до м'якої — речівники на -ь, -й, -я, -є, на шиплячий -ж, -ч, -ш, -щ, і ті слова на -ар, -ир, що в родовому відмінкові мають на кінці -я.

17. У словах чоловічого і середнього роду в орудному відмінкові однини в твердій одміні треба писати -ом, а в м'якій — -ем: столом; конем, учнем, полем, Василем, учителем, гостем, ножем, мечем, ковшем, товаришем, борщем, кравцем, кобзарем, царем.

У словах жіночого роду в такому разі в твердій одміні треба писати -ою, а в м'якій одміні — ею: водою; землею, стелею, лялею, попадею, піснею, вишнею, черешнею, банею, молодицею, їжею, душею, кручею, тучею, пущею.