„Ста́ньте вы, бра́тця! ко́ней попасѣ́те, мене́ по̂дождѣ́те,
Зъ собо́ю во̂зьмѣ́те, до городо̂въ хрестя́нськихъ по̂двезѣ́те.“
То середу́льшій[1] те́е зачува́въ, ста́ршого пы́та́въ;
То ста́ршій ёму́ слова́ми промовля́въ:
— Чи ще́-жъ тобѣ́ не дала́ся тя́жкая нево́ля зна́ти?…
Якъ бу́демъ мы бра́та дожида́ти,
Бу́де насъ пого́нь доганя́ти, бу́де насъ стреля́ти, руба́ти,
Або́[2] въ тя́жко̂й робо́тѣ бу́демъ пропада́ти. —
„Коли́-жъ мене́, бра́тця, не хо́чете жда́ти —
Ставъ ме́ньшій промовля́ти —
То прошу́ васъ, бра́тця: на пра́ву сто́рону зверта́йте,
Ша́бли̂ изъ по̂хвъ[3] вини̂ма́йте‚ тѣ́ло мое́ поруба́йте,
Въ чи́сто̂мъ степу́ похова́йте[4],
Звѣ́рю да пти́цѣ на пота́лу[5] не да́йте!“ —
То середу́льшій те́е зачува́въ‚
Слова́ми промовля́въ:
— Сёго́, бра́те, изъ-ро́ду ни̂где́ не чува́ли,
Щобъ ро̂дною кро́въю ша́бли̂ обмыва́ли,
Або́ го́стрымъ спи́сомъ[6] опроще́нье бра́ли. —
Сторінка:Украинскія народныя пѣсни (1834).djvu/29
Цю сторінку схвалено
10
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e7/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D1%96%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8B%D1%8F_%D0%BF%D1%A3%D1%81%D0%BD%D0%B8_%281834%29.djvu/page29-1024px-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D1%96%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8B%D1%8F_%D0%BF%D1%A3%D1%81%D0%BD%D0%B8_%281834%29.djvu.jpg)