Левко Миколаєвич Боровиковський.
1804 — 1889
Родився 1801 р. в м. Хоролі, в Полтавщині; освіту здобув у харьківському университеті на словесному факультеті; був учителем спочатку в курській, а потім у полтавській гімназіі, де був потім і інспектором. Умер 15 грудня 1889 р. На літературну ниву Боровиковський виступив 1829 р., надрукувавши в VI-ій книжці „Вѣстника Европи“ баладу „Маруся“ — переспів Жуковського „Свѣтлани“; опісля у току ж „Вѣстнику Европи“ надруковано „Фарис“ (з Міцкевича), з альманасі Євгена Гребінки „Ластівка“ (СПБ, 1841)— „Чорноморець“, „Вивідка“, „Палій“, „Волох“, „Зімній вечір“ (з Пушкіна), „Розставання“ та 5 байок. У 1852 р. в Киіві вийшла книжка „Байки й прибаютки Левка Боровиковського“ з передмовою Мтя. (А. Метлінського), де надруковано 177 байок. Окрім того, Боровиковський записував з народнік уст приказки та пісні (де-які з іх Амвросій Метлінський надрукував в збірнику „Народния южно-русскія пѣсни“ Киів, 1834)і складав украінський словарь. Писання Боровиковського належать до того ж напрямку, що й твори попередників його: Котляревського та Артемовського-Гупака; байки до сатірично-дідактичного а инші поезії до романтичного. Не зважаючи на те, що Боровиковський написаз чикало творів, і що більшість з іх написані досить талановито і артистично, имья його чомусь не здобуло собі широкоі популярности серед громадянства; хоч де-які його байки дуже поширені між людьми, але часто-густо, читаючи, або переказуючи іх, читачі зовсім не знають, хто іх справжній автор, а думають, що вони народні…
