моги країнам, які зазнали німецької окупації. Підписавши 18 грудня 1945 відповідну угоду, до ЮНРРА приєдналася Україна. Фонд ЮНРРА складався із внеску держав-членів, які не були окуповані під час Другої світової війни, а її допомога надавалася без будь-якого відшкодування. Передбачалося також, що ЮНРРА опікуватиметься поверненням на батьківщину військовополонених та цивільних осіб, допомагатиме інвалідам, хворим і дітям, сприятиме підготовці працівників у галузі соціального забезпечення. Очолював ЮНРРА генеральний директор, спочатку Ф. Ла Гардіа, а з квітня 1947 – Л.Рукс.
На території країн, якими опікувалася ЮНРРА, діяли її місії, а в окупаційних зонах Німеччини (де перебувало чимало українців) – зональні управління. Першим главою місії в Україні був М.Мак-Даффі, якого замінив П.Уайт. Співробітництво української сторони з місією здійснювалось через спеціальне Управління щодо поставок ЮНРРА, яке очолював В.Хом’як. Український дипломат І.Козюля працював одним із заступників голови Ради ЮНРРА. УРСР входила до складу Комітету поставок ЮНРРА, одного з ключових в її структурі. ЮНРРА поставила в Україну продовольства на суму 100,3 млн доларів США, устаткування і матеріалів для промисловості і сільського господарства на 34,4 млн доларів, медичного обладнання на 2,3 млн доларів. Хоча розміри цієї допомоги були незначними порівняно із збитками, що їх зазнала Україна, діяльність ЮНРРА сприймалася українським народом з глибокою вдячністю. У зв’язку зі створенням нової структури – Міжнародної організації у справах біженців, покликаної замінити ЮНРРА, остання припинила свою діяльність 1947.
Літ.: Лещенко Л.О. Україна на міжнародній арені (1945-1949). – К., 1969; Павленко М.І. “Біженці” та “переміщені особи” в політиці імперіалістичних держав 1945-1949 рр. – К., 1979.
М.І.Павленко.
АДРІАНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1713 – договір між Османською імперією та Російською державою, підписаний 24(13) червня 1713 у м. Адріанополь (нині м.Едірне, Туреччина) терміном на 25 років. Повторив в основному умови Прутського трактату 1711. Підтверджував статті попереднього Константинопольського мирного договору 1700 між обома державами. Крім того, за А.м.д. Росія зобов’язувалась у 60-денний термін вивести з Речі Посполитої свої війська (перебували переважно на території Правобережної України), а Петру I заборонялося втручатися у внутрішні справи Польщі. Кордон між Османською імперією та Російською державою пролягав від Дніпра і приазовських степів у межиріччя річок Самари й Орелі (притоків Дніпра). Від їхніх витоків і до м.Азов він мав проходити по р. Сіверський Донець. Також переглядалися міждержавні кордони на правобережних землях України, починаючи від Києва.
