Україна є традиційним місцем навчання ліванської молоді. Нині в університетах Києва та інших міст здобувають освіту понад 600 студентів з Л. (переважно за медичними, інженерними та технічними спеціальностями).
В Криму організовано відпочинок ліванських дітей у дитячому центрі «Артек». Українські творчі колективи приїздять на гастролі до Л.
Літ.: Бузов В.И. Арабо-израильские конфликты на Ближнем Востоке // Новейшая история стран Азии и Африки. — Ростов н/Д, 2005.; Заборов М.А. Крестоносцы на Востоке. — М., 1980; Крижанівський О.П. Історія Страодавнього Сходу. — К., 2002.
М.С. Бур'ян, Д.М. Писаний.
ЛІГА НАЦІЙ (англ. League of Nations, франц. Société des Nations) — міжнародна міжурядова організація, заснована на Паризькій мирній конференції 1919 — 1920. Мала осідок у м. Женева (Швейцарія). Її статут був розроблений спеціальною комісією на чолі з президентом США Т.-В. Вільсоном і схвалений 28 квітня 1919. Його підписали 44 держави, серед них були й країни, до складу яких входили українські землі, — Польща, Румунія, Чехословаччина. США не стали членом Л.Н. Текст статуту був включений до мирних договорів, укладених державами-переможницями в Першій світовій війні з Німеччиною, Австрією, Болгарією, Угорщиною та Туреччиною, і набув чинності 10 січня 1920. Він передбачав принципи колективної безпеки (спільних дій країн-членів організації проти агресора) і відкритої дипломатії, обмеження озброєнь і відмову від війн як засобу розв'язання міжнародних суперечностей, збереження «вічного миру» і безпеки народів та розвиток співпраці між націями.
Найвищими органами Л.Н. були: Асамблея (скликалася щорічно), Рада (складалася з постійних та непостійних членів, з часом склад і кількість членів ради змінювалися) і Постійний секретаріат (його роботу очолював генеральний секретар). У структурі Л.Н. також діяли Постійна палата міжнародного правосуддя, Міжнародна організація праці, постійні та тимчасові комісії. Статутом Л.Н. була запроваджена мандатна система управління колоніальними й підопічними територіями, складовою частиною цієї системи стала постійна Мандатна комісія.
1920 заявку про вступ у члени Л.Н подав уряд Української Народної Республіки. Однак країни Антанти — засновниці Л.Н. — не визнали суверенності української держави. Безуспішними були й різного роду звернення до Л.Н. урядів УНР на еміграції та уряду Західноукраїнської Народної Республіки. Лише 23 лютого 1921 у зв'язку з протестом Є. Петрушевича Л.Н. визнала, що Галичина не є під суверенністю Польщі, а тимчасово перебуває під мілітарною окупацією цієї держави до остаточного вирішення її долі й що на цій окупованій Польщею території варшавська влада
