Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf/304

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

членом Економічної і соціальної ради ООН (останній раз — 2010–12).

Представники України обиралися на керівні посади головних комітетів сесій ГА ООН.

1997 міністра закордонних справ України Г. Удовенка було обрано Головою 52-ї сесії ГА ООН — на найвищу керівну посаду в ООН. Зазначена сесія ГА ООН увійшла в історію як «сесія реформ», оскільки ухвалила всеохоплюючу програму реформування організації.

Україна є членом близько 20-ти допоміжних органів спеціалізованих установ, постійно діючих та тимчасових структур системи ООН, зокрема, Комітету з програми і координації, Спеціального комітету з операцій із підтримання миру, Комітету з використання космічного простору в мирних цілях тощо. У травні 2006 Україна була обрана до новоствореної Ради ООН із прав людини.

Україна надає виняткового значення діяльності ООН із підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цій діяльності як важливий чинник своєї зовнішньої політики. Починаючи з липня 1992, Україна виступає як значний контрибутор військових контингентів та персоналу до операцій ООН із підтримання миру. За роки участі країни в миротворчій діяльності ООН 28 тис. військовослужбовців її Збройних Сил, працівників органів внутрішніх справ та цивільного персоналу взяли участь у 20-ти миротворчих операціях і місіях ООН. Географія участі України в миротворчих операціях та місіях ООН охоплює Анголу, Афганістан, Боснію і Герцеговину, Гватемалу, Грузію, Демократичну Республіку Конго, Ефіопію, Еритрею, Косово (Союзна Республіка Югославія), Ліван, Македонію, Мозамбік, Південноафриканську Республіку, Сх.Тимор, Сьєрра-Леоне, Таджикистан, Хорватію.

У рамках міжнародних зусиль в ООН Україна бере активну участь у процесі впровадження політики сталого розвитку з метою комплексного вирішення завдань охорони довкілля, для економічного зростання на глобальному і національному рівнях. Україна отримує значну технічну, консультативну та фінансову допомогу з боку спеціалізованих установ і програм системи ООН, зокрема: Програми розвитку ООН, Глобального економічного фонду, Міжнародного агентства з питань атомної енергії, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародної організації праці, Організації Об'єднаних Націй із промислового розвитку тощо. Значні обсяги зовнішньої допомоги Україна отримала для вирішення комплексу завдань, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 та облаштуванням колишніх депортованих народів, у т.ч. кримських татар.

Основними джерелами фінансового забезпечення діяльності ООН є обов'язкові внески держав-членів, розміри яких визначаються відповідно до шкали внесків до регулярного бюджету та на фінансування операцій із