розтягується напис "Союз Радянських Соціалістичних Республік", який, втім, часто доповнюється невипадковим словом "Росія" у дужках. В такий цікавий спосіб Росія миттєво перестала бути імперською державою і перетворилася на візуальну федерацію, де ширина контуру, а інколи й виділення кольором просто позначали різницю в статусі національних федеративних утворень від Фінської затоки до Тихого океану. З середини 1920х, трохи розібравшися в дещо заплутаному національному устрої РСФРР, на іноземних картах її внутрішні національні республіки окреслюються вже тонше, кольором не виділяються і вже візуально не "сперечаються" на мапі зі співзасновниками СРСР – Україною, Білоруссю та Закавказзям. З 1930-х, коли й з реальним статусом цих останніх прийшла певна ясність, СРСР на західних політичних картах починають зображувати одним кольором, де лише адміністративні пунктири час від часу вказують на наявність "союзних республік". Виділення останніх кольором збережеться лише на картах безпосередньо Союзу. Згодом, після 1945 р. міжнародна суб'єктність УРСР та БСРР як співзасновників ООН ні в кого не викликала зайвих ілюзій. Така практика збережеться до кінця існування СРСР.
Такі перехідні фази у картографуванні наших земель покажуть, зокрема, карти 1923 року. Британський "Сітізенс атлас" видавництва Бартолом'ю цього року переаховує нові держави в Європі після 1914 р., серед яких у Європі (Польща, Фінляндія, Естонія та ін.) присутня і Україна, решта "нового" – "автономні республіки у складі радянської Росії". Показані члени Ліги націй, до якої чомусь зараховані і Росія, і УСРР (є їхні прапори: рис. 34). У коментарях вказується, що "Росія у Європі і в Азії тепер поділена на декілька радянських республік, об'єднаних під центральною владою Союзу Радянських Соціалістичних Республік". Помітні очевидні протиріччя в процесі складання, коли відбувалися швидкі політичні зміни: на політичній карті Європи є Радянська Росія, Радянська
