Ось цей офіцер із «справами» — ЧПНС (черговий помічник начальника тюрми). Зараз він прийматиме нас до свого господарства. Сподіваюся, Ви пам’ятаєте про те, що Ви вже не Брежнєв Леонід Ілліч, а Бурляев Леонтій Іванович. Ніхто не мусить знати, що Ви тут своєю власною персоною. А зрештою, якби Ви й призналися, хто Ви насправді, Вам би не повірили. Навіть у Ліфшиця не вистачало б фантазії повірити у Вашу реальність.
Вас обурює, чому ЧПНС звертається до Вас на «ти», в цьому Ви бачите приниження людської гідности? Прошу не перейматися. Не раджу робити йому зауваження. Адже бачите, він до всіх звертається грубо і на «ти». Чому? Не має права? Ох, шановний Леоніде Іллічу, не будьте наївні. В тюрмі свої інтерпретації права і закону. Ви швидко переконаєтеся, що це, справді так.
Ось закінчилася перша процедура. Все нормально, і нас уже прийняли до господарства діда Лук’яна. Зараз нас примістять у «боксик». Що це таке? Не поспішайте. Побачите на власні очі. Ідіть! Не затримуйтеся. Тут цього не люблять. А ось, ласкаво прошу, і «боксик»! Чому немає вікна? Не належиться. Ніде сісти? Я теж не маю місця. Доведеться постояти. Не сподівайтеся, тут молодь не поступається місцями старшим. Якщо втомилися ноги, можете присісти навпочіпки. Бракує повітря? Нічим дихати? Так, вентиляція тут відсутня, а курять, як бачите, шалено.
Зрештою, я теж хочу викурити цигаретку, це заспокоює. Проте, з пошани до Вас я утримуюся. Чого хочуть від Вас ці хлопці? О, так, їм сподобався Ваш капелюх, та й светер привернув їхню увагу.
_______
Незакінчений текст відкритого листа Ю. Литвина в перекладі з російської мови передруковуємо з українського журналу «Сучасність» (ч. 12, грудень 1981 р.).
