Левко Лук’яненко народився в 1927 р. в Городнянському районі Чернігівської области.
Брав участь у Вітчизняній війні (з 1944 р.).
Закінчив юридичний факультет МДУ. Працював спочатку адвокатом у Львівській області (тут він робив багато добрих діл, наприклад, консультував віруючих, допомагаючи їм пізнавати свої права); потім працював інструктором райкому партії у Львівській області. Лук’яненко був членом КПРС.
Лук’яненко — один із членів групи юристів, суд над якою відбувся у травні 1961 р. в м. Львові, в будинку тюрми КДБ при закритих дверях. Закритий суд Львівського обласного суду присудив Лук’яненка (й ін. члена групи І. Кандибу) спочатку до розстрілу (кілька місяців він провів у камері смертників), потім розстріл був замінений 15 роками позбавлення волі.
Лук’яненко й ін. члени групи звинувачуються за статтями «зрада батьківщині», «антирадянська агітація і пропаганда» і «участь в антирадянській організації».
Лук’яненкові інкримінується участь у складенні програми групи, метою якої була мирна боротьба за добровільне відділення України (наприклад, шляхом плебісциту). Лук'яненко і його товариші стояли тоді
