клопотала, як звичайно буває в таких випадках, адміністрація).
Суддя — Заріна, прокурор — Ґолдирєв, адвоката — немає (звичайно на таких судах адвоката не буває, такий звичай). Суддя відповіла Лук’яненкові:
— Ми довіряємо адміністрації табору.
Лук’яненко:
— В такому разі пропоную відбути цю процедуру без моєї участи, Суд відбувся без участи в ньому Лук’яненка. Звинувачення: Порушення режиму утримання — відмови від праці, порушення форми одежі, поганий вплив на ув’язнених, переважно на молодь.
Лук’яненко неодноразово відмовлявся і відмовляється від пропонованих йому (з боку КДБ, представників радянської адміністрації) компромісів. Колись, незадовго після засудження, від нього вимагали «цілком небагато»: написати заяву — відмову від підтримки (моральної) з боку українських емігрантських центрів. За таку заяву йому обіцяли перекваліфікувати звинувачення: залишити тільки статтю «антирадянська пропаганда і агітація».
Здоров’я Лук’яненка серйозно розладжене перебуванням в таборах і тюрмах: тяжкий гастрит і інші соматичні захворювання.
Але психічно Лук’яненко цілком здоровий. Всі, хто знає Лук’яненка з таборів і тюрми, аж до самого останнього часу, — говорять про нього, як про психічно цілком нормальну людину, з прекрасно збереженим інтелектом — ніяких психічних відхилень — це загальна думка.
Уже перебуваючи в ув’язненні, Лук’яненко став віруючим, православним. Свою релігійність він не демонструє, не аффектує, з пошаною і увагою ставиться до висловів інших переконань...
Не дивлячись на відсутність сумнівів щодо того, що Лук’яненко психічно здоровий, є серйозні підста-