людей психіятра Железняка, яких він відвідує як психічно ненормальних, більшість — віруючі-сектанти.).
Те, що серед баптистів є агент — не дивно. Цікаво ось що: чому не треба було писати про мене відкриту заяву й називати мою розмову з ними антирадянською? Ти розумієш, що жодної антирадянщини я говорити не міг. Мова йшла про проект нової Конституції СРСР, власне про дві статті: 34 і 52.
Пізніше свій погляд на статтю 52 з точки зору статті 34 я виклав у зверненні до екзарха отця Філарета, а тоді питання ще тільки варилося, ані на півграма більше того, що потім написав у зверненні, я там не сказав.(Щоб було ясно, про що мова йде, я додаю це звернення.). Так, що саме кваліфіковано як антирадянщина?Непогодження зформулюванням статті 52 проекту Конституції? Але це ж не закон. Це проект закону, і непогодження з формулюванням статті, яку запропонувала Конституційна комісія, кваліфіковано як антирадянщину!
Що це? Чудасія? Жарт? О, ні!..
Ще нагляд мені продовжили за те, — як сказав начальник міліції, — «що я підтримую зв'язки з людьми, які займаються антирадянською діяльністю».
Я знаю своїх знайомих. Ніхто з них не займається протизаконною діяльністю. Це правда, що більшість моїх приятелів настроєні проти бюрократів і тих чиновників, які тлумачать радянські закони в дусі періоду культу Сталіна й, всупереч законові, обмежують законні права радянських громадян, але антибюрократичність — не є антирадянщиною, бо бюрократи — це ще не радянська влада.
На жаль, ми не маємо можливости провадити диспут, і вся наша аргументація залишається нам самим.
Більш-менш останні новини мого життя такі.
У різний час я й мої рідні переказували до тюрми гроші моїм друзям, посилали бандеролі або виявля-
